Найти книгу: "Історія русів. Український переклад"

«Історія русів» в ієрархії текстів культури українського народу стоїть поруч з «Повістю врем’яних літ» і «Словом про полк Ігорів». Уперше опублікована російською в 1846 році в Москві, ця книжка невідомого автора розповідає про історичний розвиток України від давнини до другої половини ХVІІІ сторіччя. Тривалий час її вважали крамольною, оскільки незаперечно стверджувала самобутній шлях розвитку й утвердження українців як окремого народу зі своєю мовою, історією, традиціями. Поширюючись у списках, цей твір, який назвали «поемою вільного народу», був відомий Пушкіну, Гоголю, Рилєєву, Максимовичу, а згодом – Шевченку, Костомарову. Вперше українською його було видано 1956 року у Нью-Йорку, а в 1991-му в Києві «Історія русів» побачила світ в українському перекладі Івана Драча, який написав у передмові: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись. Вона приходить до українців завжди у вирішальні часи. Зайве твердити, що зараз саме така пора».

Повесть известного писателя Бориса Штейна «Солнце на перекладине» – один из лучших образцов молодежной советской прозы. Ее герои – молодые гимнасты. Они взрослеют, мужают, влюбляются, ищут себя в спорте и жизни. Повесть несколько раз издавалась в Таллине, в Москве, в Ленинграде и пользовалась неизменный читательским успехом.

У романі «Гетьманський скарб» письменник досліджує проблему пошуку легендарного скарбу наказного гетьмана Полуботка. Події роману показані очима молодого козака Івана Сулими, закоханого в Улясю – дочку гетьмана Івана Скоропадського. Палке кохання, насильницька розлука закоханих, таємні та випадкові зустрічі, страждання, сльози – і все це на тлі тяжкої політичної боротьби українського народу в ХVІІІ столітті, підступів, зрад, смертей і пошуку головного скарбу – духовного.

Український письменник і громадський діяч. Однією з головних тем його творчості 90-х років було тяжке становище малоземельного селянина («П'ятизлотник», 1892; «Ціпов'яз», 1893; «Дорогою ціною», 1901). М. Коцюбинського називають також поетом краси людини і природи. Таке визначення зумовлене його вишуканою здатністю художньо проникати в глибини зображуваного. Михайло Коцюбинський (1864—1913) був і залишається одним з найоригінальніших українських прозаїків. Блискучий новеліст, він серед перших в українській літературі усвідомив потребу її реформаторства в напрямі модерної європейської прози. Саме Коцюбинського Панас Мирний назвав «великим майстром рідного слова», що, як «будівничий, виводив свої мистецькі твори, повні великого художнього смаку, глибокої задуми і безмірно широкої любові до людей»…

Трилогія «Тартарен Тарасконський» відомого французького романіста і драматурга Альфонса Доде (1840–1897), що зажила великої популярності серед читачів, об’єднує три книги – «Незвичайні пригоди Тартарена Тарасконського» (1872), «Тартарен в Альпах» (1885) і «Порт-Тараскон» (1890). Головний герой трилогії Тартарен, смішний товстун із невеликого провансальського містечка, має риси і Дон Кіхота, і Санчо Панси: він жадає подвигів та слави, хоча через власне боягузтво ніколи не виїжджав із рідного Тараскона. Проте неймовірне марнославство та буйна фантазія усе ж таки примушують його покинути затишний будиночок, садок із баобабом і вирушити назустріч небезпекам. Автор із суто французьким гумором змальовує свого героя – добродушного і безжурного, недалекого і самозакоханого хвалька Тартарена із Тараскона, чиє ім’я вже давно стало прозивним.

«Письмо от Катрин я получил вчера, меньше чем через неделю после того, как мы с отцом вернулись из Лос-Анджелеса. Адресовано оно было в Вилмингтон, штат Делавэр, а я с тех пор, как жил там, переезжал уже два раза. Сейчас люди так часто переезжают, что все эти перечеркнутые адреса на конвертах и наклейки с новыми порой вызывают у меня чувство вины. Конверт был мятый, в пятнах, а один угол его совсем обтрепался. Я прочел письмо и спустя секунду уже держал в руке телефонную трубку, собираясь звонить отцу. Потом в растерянности и страхе положил ее на место: отец стар и перенес два сердечных приступа. Если я позвоню ему и расскажу о письме Катрин сейчас, когда мы только-только вернулись из Лос-Анджелеса, это почти наверняка его убьет…»