Найти книгу: "Каторжна"

«Каторжна» Бориса Грінченка – глибоке психологічне оповідання про долю нещасної дівчини, яку ніхто не любив. Усі лаяли і ганяли Докію: і мачуха, і п’яний батько, і діти мачухи, вона ж лише хотіла теплоти. Не склалося й з особистим щастям, навіть коханий відвернувся від неї. Бажання помсти полонило серце дівчини, однак, її втримало сумління, і страх, що постраждає невинна подруга. Людина, яка не зазнала любові і добра з дитинства, є нещасною. Однак те, що в зачерствілому серці Докії ще жевріє вогник людяності, робить її кращою за усіх кривдників.

На рубеже XIX и XX веков на краю земель Российской империи, в глухой тайге, притаилась неизвестная служилым чинам, не указанная в казенных бумагах, никому неведомая деревня. Жили здесь люди, сами себе хозяева, без податей, без урядника и без всякой власти. Кто же они: лихие разбойники или беглые каторжники, невольники или искатели свободы? Что заставило их скрываться в глухомани, счастье или горе людское? И захотят ли они променять свою вольницу на опеку губернского чиновника и его помощников?

Уникальным «миром» назвал русскую каторгу XIX века Ф.М. Достоевский в «Записках из Мертвого дома», где сказано, что в остроге «был свой особый мир, ни на что более не похожий, тут были свои особые законы, свои костюмы, свои нравы и обычаи, и заживо Мертвый дом, жизнь – как нигде, и люди особенные». «Морфология» каторги и ссылки как метка российской реальности, «страшный опыт» XX века – эти темы будут обсуждаться на примере таких крупных текстов, как чеховский «Остров Сахалин», «Каторга» В.М. Дорошевича и др. Лектор – доктор филологических наук, профессор, декан факультета филологии НИУ ВШЭ Елена Пенская.

Постать видатного українця Бориса Дмитровича Грінченко безперечно важлива для української культури, адже він виявив себе як поет, письменник, публіцист, фольклорист, етнограф, мовознавець, критик, історик, педагог, перекладач, просвітницький і громадський діяч. Як прозаїк Борис Грінченко відомий кількома повістями та низкою оповідань, які наскрізь cповнені патріотичним чуттям та гострим болем за поневолення України. Особливо зворушливо автор змальовує життя і виховання дітей в тогочасних суспільних умовах, реалістично відтворюючи психологію своїх маленьких героїв. «Каторжна» – це історія дівчини Докії, обділеної материнською любов’ю та ласкавим словом. Захищаючи право живої істоти любити і бути любленою, бути захищеною у цьому жорстокому і беззахисному світі, автор постає майстром психологічної прози.