Скачать книгу - Львівська брама

«Почти всегда Георгий ночевал прямо на пляже под тентом. Сразу после танцев, проводив ту или иную даму, он шел на пляж, проверял замки на своих лодках, а потом затаскивал под тент какой-нибудь лежак и растягивался на нем, блаженно и медленно погружался в дремоту. Несколько секунд, отделявших его от сна, заполнялись солнечными искрами, плеском воды, смехом, стуком шариков пинг-понга, писком карманных радиоприемников, голосами Анкары и Салоник, шарканьем подошв на цементе…»

«Було ще зовсім не пізно, десь трохи по четвертій, коли важке червоне сонце плавно сховалося за найближчою дев’ятиповерхівкою й із вікна шостої палати стало видно, як по рожево-сірому снігу туди й сюди снують люди в темному, переважно чорному й коричневому, вбранні. грудень щойно доходив своєї середини, день мав іще коротшати десь із тиждень-півтора, аби потім потроху, по маленькій світляній крапельці, розпочати зворотне зростання…»

Якщо спитати в пересічної людини, що вона знає про українсько-російське зближення 1653—1655 рр., то після того, як буде названо ім’я Богдана Хмельницького (зазвичай перша асоціація), одразу ж прозвучить: «Переяславська рада». Насправді все не так просто. Протягом 1653—1655 років відбулося чимало подій, і Переяславська рада 1654 року не перша і аж ніяк не найголовніша з них. Утім в історії України, напевно, немає більш суперечливої в оцінках істориків події, ніж українсько-російський союз 1653—1655 рр. Ще М. С. Грушевський слушно зауважував, що ніхто ні тоді, в XVII столітті, ні пізніше й гадки не мав про те, якого значення набуде з часом ця подія для України…

«…Услыхал бенаресский царь, непобедимый Брамадата, что его храбрые воины, у которых в костях ноет, не веселятся от своей прошлой храбрости, а завидуют тем, что век в тиши прожили, и разгневался, и велел созывальщику взять большой барабан и ходить над рекою да стучать во всю мочь, чтобы был слышен шум по воде далеко во всем его царстве, и послал здоровых крикунов верхом на слонах, чтобы они на слонах в самую середину народа въезжали и кричали военный клич всем людям, кто хочет идти на свирепых соседей и все их добро забрать и между собою поделить, а их земли под одну державу Брамадаты подбить и обложить их тяжкою податью…»

«У житті найцікавіше – це життя», – сказав одного разу Андрій Курков, звертаючись до своїх читачів І його новий роман «Львівська гастроль Джимі Хендрікса», де переплітаються дійсність і вигадка, де немає межі між реальністю і сюрреалізмом, яскраве тому підтвердження Над сухопутним Львовом літають чайки, і в місті часом пахне морем Колишні хіпі в компанії з екс-капітаном КДБ збираються на Личаківському цвинтарі біля могили американського рок-співака і гітариста Джимі Хендрікса А по стародавніх вулицях міста носиться ночами старенька іномарка з людьми, жадаючими вилікуватися