Скачать книгу - Украдене щастя

«Украдене щастя» Івана Франка – трагічна драма з елементами детективу, у якій ніхто з героїв так і не зміг бути щасливим***. Найвідомішими творами Івана Франка є «Перехресні стежки», «Лель і Полель», «Грицева шкільна наука», «Малий Мирон», «Boa constrictor», «Олівець», «Будка Ч. 27», збірки поезій «Зів’яле листя», «З вершин і низин», «Мій Ізмарагд» тощо. Іван Франко – видатний український письменник, який працював у жанрах поезії, прози та драматургії, талановитий літературознавець і публіцист.

«За мить щастя» Олеся Гончара – це психологічна новела***. Дія відбувається у перші повоєнні роки, головний герой твору – молодий артилерист Діденко – закохується у незнайомку, але їхня любов обертається трагедією. Світ умовностей проти свободи вічного почуття – саме таким є центральний конфлікт новели «За мить щастя» Олеся Гончара, яка є обов’язковою частиною шкільної програми. Найвідомішими творами автора є романи «Собор», «Тронка», «Прапороносці», новела «Модри камень».

У 2006 році у Москві та Італії одночасно вийшла книжка Олени Костюкович «Їжа. Італійське щастя», що тоді ж була нагороджена в Москві премією Союзу рестораторів, а в Італії премією Союзу книготорговців «Банкарелла». Цей твір було опубліковано в 13 країнах: Китаї, Сербії, США, Канаді, Австралії, Великої Британії, Іспанії та інших. В Україні книжка виходить уперше. До українського видання автором було написано спеціальну передмову, перероблено текст, внесені оновлені дані. Ця книжка, матеріал до якої збирався протягом 10 років у всіх регіонах країни, знайомить читачів з італійською кухнєю. Автор описує тисячі наїдків, напоїв, приправ (лише до одного виду спагеті їх більше ста!), страв, рецепт виготовлення яких змінюється в кожної із 20 областей Італії. Це своєрідна кулінарна подорож не тільки з півночі до півдня країни, «від Гомера до фаст-фуду», але й цікава розповідь про секрети середземноморської дієти, давні рецепти, про кулінарний календар, еротизм італійської кухні. Окрему частину книги займають глосарії, таблиці, класифікації і специфікації продуктів, що використовуються в італійській кухні. Але це видання не тільки про їжу, воно про країну, про її культуру, свідченням чого є включені до нього численні відгуки видатних людей про кулінарні традиції Італії, нерозривно пов’язані з культурою країни. Книжка призначена тим, хто вивчає Італію, і допоможе зрозуміти країну та її людей через універсальний кулінарний код.

В книгу «Жилаю щастя. Афтор» входят эссе, рассказы и монологи, написанные Диной Рубиной в девяностые годы. Расширяется география жизни: в конце 1990-го автор вместе с семьей переезжает в Израиль. Расширяется география творчества: произведения Рубиной публикуются не только в российских («Новый мир», «Знамя», «Дружба народов»), но и в иностранных журналах, писатель выступает по всему миру. В качестве литературного редактора она начинает сотрудничать с еженедельным литературным приложением «Пятница» к русскоязычной газете «Наша страна». Работа позволяет Дине Рубиной соприкоснуться с совершенно особенным жизненным материалом – судьбами тех, у кого оказалось две родины. Яркой чертой творчества этого периода можно назвать пристальное внимание к чужой речи, ее звукам, строю, ритму, чуткую восприимчивость к сюжетам, перипетии которых не имеют ничего общего с выдумкой.

Эти странные картинки «за жизнь», торопливые картинки из записной книжки, которые – считала я – и права быть опубликованными не имеют, возникли так давно, что, называя год и обстоятельства, я обязана кое что обстоятельно пояснить. Что касается свободной речи, не изгвазданной авторскими ремарками: всю жизнь мечтаю написать книгу монологов. Люблю слушать рассказы от первого лица… Самые искренние, самые безоглядные монологи, это особого рода откровенность: откровенность отчаянная, окончательная – ведь давно известно, что выговориться полностью можно только перед тем, кого ты вряд ли встретишь в дальнейшей жизни. И если встретишь, вы оба сделаете вид, что того разговора, того распахнутого сердца попросту не было. Но в те минуты, когда звучит одинокий голос, ближе людей, чем рассказчик и слушатель, нет на свете. Вот это – мой идеал рассказа монолога: одинокий страстный голос, безоглядно доверчиво ведущий рассказ о своей судьбе. Чтобы в те минуты, когда читатель открывает книгу и становится единственным слушателем, кроме нас двоих, никого бы не существовало… Дина Рубина В книгу «Жилаю щастя. Афтор» входят эссе, рассказы и монологи, написанные Диной Рубиной в девяностые годы. Расширяется география жизни: в конце 1990-го автор вместе с семьей переезжает в Израиль. Расширяется география творчества: произведения Рубиной публикуются не только в российских («Новый мир», «Знамя», «Дружба народов»), но и в иностранных журналах, писатель выступает по всему миру. В качестве литературного редактора она начинает сотрудничать с еженедельным литературным приложением «Пятница» к русскоязычной газете «Наша страна». Работа позволяет Дине Рубиной соприкоснуться с совершенно особенным жизненным материалом – судьбами тех, у кого оказалось две родины. Яркой чертой творчества этого периода можно назвать пристальное внимание к чужой речи, ее звукам, строю, ритму, чуткую восприимчивость к сюжетам, перипетии которых не имеют ничего общего с выдумкой. Возрастное ограничение: 18+ Внимание! Фонограмма содержит нецензурную брань. 1. Предисловие 2. У писателя 3. Я – офеня 4. Под знаком карнавала 5. Иерусалимский автобус 6. Дети 7. Я кайфую 8. «Майн пиджак ин вайсе клетка…» 9. Наш китайский бизнес 10. Итак, продолжаем!.. 11. Большеглазый император, семейство морских карасей 12. Вывеска Автор и исполнитель: Дина Рубина © Дина Рубина Иллюстрация: Юлия Стоцкая Запись произведена продюсерским центром «Вимбо» © & ? Продюсерский центр “Вимбо”, 2017 Продюсеры: Вадим Бух, Михаил Литваков